Бенефіціар
Давидов Сергій Олександрович
Додатково
Від лікаря дуже потрібна, бо нас багато таких. я відчув все на собі. як залишитись калікою. не хочеться. мені неприємно коли на тебе все дивляться, пальцями тикають.
Біографія
Працював на навантажувачі Коли почалась війна ходив на роботу. Намагався влаштуватися в тероборону. Пішов добровольцем. Не хочу щоб мої діти бачили те що бачу я. працювати, знайти роботу, як буде здоров'я та працювати. дітей треба кормити.
Біографія
На навантажувачі, слесар та оператор елеватора
Поточний стан
так та ні нічого, колектив дуже гарний.
Поточний стан
Очікування на операцію
Історія поранення
В березні 23 року, під мінометним обстрілом знаходився на позиції, почався артобстріл, біля бліндажа 152 снаряд прийшлов до півтора метри від нашого бліндажа. хлопці, ті хто були в окопі - їх більше нема, нас палили вночі фосфором, це були секунди. Мене з товаришем осколками побило в норі, там де ми сховалися. Вони дуже гатили нас мінометими. Якщо б не норма, то нас вже не було б вживих. Інші побратими витягли нас та якась бригада, вже не пам'ятаю евакуювали нас. Відчував страшенну біль, обтянули турнікетами. Я шукав руку, хлопці її до мене примотали. Я зрозумів що перебило кості, рука болталась, трималась на кожі. Все що відбувалось далі - вже не пам'ятаю. Про ампутацію не думав, бо я втратив свідомість. Пам'ятаю тільки відривками. Побратими намагались зі мною балакати. А я відключався. Злякався, що нема ніг, про руку не думав, бо тримав іншою, відчуття було що рука жива, а не відчував ніг. вже коли прокинувся в Дніпрі відчув ноги. Була машина на евакуацію. Дуже злякався, що їх нема.
Історія лікування
бо треба врятувати руку.
Історія лікування
ЗСУ Десантно-штурмові війська